Поні – низькоросла порода коней, яку найчастіше використовують для розваги маленьких дітей, ніж для тих видів робіт, для яких власне і були виведені поні. На сьогоднішній день до поні відносять всіх коней, чий зріст не перевищує 100-140 сантиметрів у холці. Спочатку маленькі коні призначалися для роботи на гірських рудниках, де могли тягнути вантажі, які в кілька десятків разів перевищували їх власну вагу. Зовні поні нагадує звичайну кінь, за одними винятком, звичайно поні рясно вкриті волоссям і густою шерстю, мають красивої довгою гривою і пухнастим хвостом.
Зміст
Поні невибагливі в догляді, але все ж вимагають деякої турботи і уваги, втім, як і будь-які коні. Маленькі поні стійко переносять сильні морози і спеку і практично не потребують хліві, або стайні. Ідеальним місцем для утримання поні є загін, де тварини зазвичай проводять більшу частину часу року.
У сильні морози, снігопади або зливи поні слід переводити під навіс, або заганяти в хлів. Товста шкіра і рясна шерсть намокнуть і створять тварині некомфортні умови. Головна вимога до стайні для поні – повна відсутність холоду і наскрізного вітру, тварини вкрай негативно ставляться до протягів, можуть легко застудитися і померти.
Годування
У літню пору поні харчуються виключно пашею, взимку також можна особливо не турбується про корми і способі їх подачі, тварини їдять прямо з землі, або статі, і з задоволенням поїдають сухе сіно, концентрати, солому та інші види кормів. Для того, щоб поні НЕ затоптували корм ногами слід в стайнях обладнати кілька годівниць-ясел, кількість яких залежить від розмірів табуна.
В принципі годування поні нічим не відрізняється від годування дорослої коня звичайного росту і розміру, оскільки основа їх раціону – це трава і сіно. Також до звичайних кормів можна і потрібно додавати концентрати, але робити це слід з обережністю, намагаючись не перегодувати. Через перегодовування у поні можливі виникнення алергічних реакцій у вигляді висипу, екземи та сильного свербіння. Подібної реакції можна очікувати при посиленому годуванні тварини вівсом, або морквою, яка також викликає алергію. За день поні повинен з’їдати не більше 2 морквин, тому за кількістю цього овоча ретельно потрібно стежити, тварини дуже люблять моркву і в тому випадку, якщо господарі заховають ємність з овочами в доступному місці, швидко її розшукають.
Сіно потрібно давати два рази в день, розділивши маленьку оберемок на дві частини, першу частину слід дати вранці, а другу ввечері. У звичайний раціон поні також можна включити трохи капусти, картоплі і буряків.
Влітку тварин слід поїти не менше 3-х разів за день, взимку досить 2-х раз. Найкраще, якщо в поїлку вода буде надходити безперервно, таким чином, поні не залишаться без необхідного їм у спеку кількості рідини. Поїти найкраще перед дачею концентрованого корму. Взимку воду для поні може з легкістю замінити сніг, вони його люблять не менше, ніж морквину, але за вживанням снігу також необхідно стежити, намагаючись, щоб в межах міста тварини сніг не харчувалися, у них може розвинутися алергія на реагенти, якими зазвичай посипають вулиці міст.
Отже, містити і розводити поні слід також як і звичайних коней, дорослими і статевозрілими ці тварини вважаються в 3-4 роки, до цього часу злучку проводити не рекомендується. До досягнення 1 року самок і самців можна утримувати в одному загоні, після необхідно розділити, щоб уникнути неконтрольованих покриттів.
Характер поні не так вже й поступливий, але між собою ці маленькі коники не конфліктують, завдяки чому їх можна розміщувати в нім приміщенні великими групами не потребуючи перегородках.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Зміст і розведення поні