В якості нової миргородської породи робота селекціонерів з Полтавщини була затверджена ще в 1940 році. В якості основних популяційних груп для схрещування були взяті самки української короткоухих породи свиней, а в якості самців були взяті кнури породи беркширськую і кнури породи Темворс. Роботами селекціонерів керував професор А. Ф. Бондаренко.
Свиней породи миргородська досить легко дізнатися за зовнішніми ознаками. По-перше, це свині унікальною масті – суміші чорного і білого, хоча заради справедливості треба зазначити, що є особи з абсолютно чорної і чорно-рудої забарвленням. У довжину тіло кнурів миргородської породи може досягати 180 сантиметрів, у той час як самки досягають в довжину максимум 170 сантиметрів. Однією з головних особливостей породи є обхват тулуба за лопатками, ця величина практично дорівнює довжині тіла або ж на 6-8 сантиметрів менше ніж довжина тіла особини.
Саме тулуб свиней миргородської породи досить широке і потужне. Голова не велика, скоріше середніх розмірів з злегка увігнутим всередину профілем. Вуха у миргородських свиней успадковані від батьківської форми, вони невеликі стирчать вгору, іноді бувають особини з трохи обвислими вухами. Ноги у представників миргородської породи середньої висоти, окости великі, добре розвинені. Шкіра у тварин гладка, без складок, покрита рівномірно густий середньої довжини щетиною.
У період, коли можна здійснювати забій, свині миргородської породи мають в середньому вага близько 220 кілограм (дорослі кнури досягають більшої ваги до 330 кілограм). Матки миргородської породи досить плідні, за раз матка може виробити 10 і навіть більше поросят, які народжуються вагою в середньому близько 1,2 кілограма, а вже через шість місяців важать до центнера.
Середньостатистичний приріст поросят миргородської породи при раціональній годівлі та догляді становить 670-700 грамів на добу. Після забою в туше близько 54-55% м’яса і 37-38% становить сало. Шпиг має товщину приблизно в 28 міліметрів. Сало миргородської породи свиней дуже смачне і вважається загальноприйнятим еталоном.
Вважається, що миргородська порода свиней є однією з найбільш поширених порід в Україні, особливо поширена ця порода в центральних (Полтавська, Черкаська), а також північних областях (Житомирська, Сумська, Рівненська). Досить широко поширена миргородська порода і в сусідній з Україною Білорусі. Для Росії ця порода не характерна, за винятком деяких південних районів країни. Однак до середини 90-х років чисельність свиней миргородської породи в Україні значно скоротилася, оскільки порода стала програвати по продуктивним якостям іншим породам.
Як підтримки породи були проведені ряд схрещувань зі свинями породи ландрас, гемпшир, Темворс і великої білої. Без проведення даної селекційною роботою миргородська порода до початку двохтисячних років повністю б зникла. Як показали сучасні дослідження на базі миргородської породи цілком можливе створення нових ліній з отриманням результатів різної продуктивності.
Серед позитивних особливостей миргородської породи слід зазначити її невибагливість до кормів і пристосованість до пасовищного утримання, яке характерно для лісостепової зони. Також дана порода користується популярністю у свинарів завдяки тому, що дуже швидко набирають вагу і відкладають сало.
Мінус породи полягає в порівняно великому відсотку змісті сала в туше. Другим недоліком є теплолюбність породи. Свині миргородської породи погано переносять холод і в неопалюваних свинарниках взимку сильно знижують щодобовий приріст.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Свині миргородської породи