Основний витратною статтею в розведенні перепелів є корм, тому дуже важливо витрачати його ефективно і за призначенням без зайвих втрат. Це досягається вибором правильного виду годівниці. При використанні невдалого варіанта годівниці втрата корму може досягати до 35-40%.
Всі годівниці поділяються на:
– підлогові і підвісні;
– желобкові і комірчасті;
– відкриті і буферні.
В основній масі при клітинному розведенні перепелів застосовуються підвісні годівниці, розташовувані з зовнішньої сторони клітини, що перешкоджає попаданню посліду в корм і, як результат, його загнивання. Підлогові годівниці використовуються при вільному утриманні перепелів.
Ніздрюваті годівниці застосовуються протягом перших 2 тижнів життя молодняку. Їх особливість полягає в тому, що кожна клітинка обмежує в просторі харчування одного пташеняти, що запобігає виникненню тисняви біля годівниці. У більш старшому віці перепелів ніздрюваті годівниці замінюються желобкового, але і тут необхідно враховувати кормової фронт птахів. Він повинен становити не менше 170 мм на одну птицю.
Буферні годівниці відрізняються від відкритих тим, що наповнювати їх кормом можна один раз в 2-3 дня. За рахунок дозаторів корм подається в годівницю порційно. За кормом у відкритих годівницях необхідно постійно стежити і підсипати корм 3-4 рази на день.
При виборі матеріалу для виготовлення годівниць особливу увагу слід приділити його гігієнічних властивостей. Найкращим чином себе зарекомендували такі інертні матеріали, як пластик, оцинкований метал, скло, а найгіршим – глина, мідь і дерево.
Окрему увагу варто приділити режиму водопою перепелів. Дуже важливо, щоб у птахів постійно був доступ до свіжої води. Для цього використовуються поїльника двох типів: лоткові і автоматичний. Недоліком лоткові поїльників є те, що вода в них швидко забруднюється і її необхідно протягом дня змінювати 2-3 рази, промиваючи при цьому і сам поїльник. Цей процес досить трудомісткий. На відміну від лоткові, автопоільнікі зберігають воду чистою і свіжою набагато довше і немає необхідності в заміні води протягом доби.
Поїльники бувають підлогові і підвісні. Підлогові поїльника становлять смертельну небезпеку для молодих перепелів. Це пов’язано з надмірною жвавістю і рухливістю пташенят. Перепілки можуть захлинутися в поїльник, навіть якщо в ньому витриманий безпечний, на перший погляд, рівень води. Тому більш безпечно використовувати підвісні поїльника.
Поїльники і годівниці самих різних конфігурацій можна придбати в спеціалізованих магазинах, але дуже часто перепелятники виготовляють їх для птахів своїми руками, що скорочує витрати на утримання перепелів.
На рис. 1 показана схема автоматичного поїльника і буферної годівниці, в основу яких покладено принцип сполучених посудин.
Мал. 1 Схематичне зображення поїлок і годівниць для перепелів: а – автопоїлка, б – буферна годівниця; 1 – банку (скляна або пластикова), 2 – поліетиленова або пластикова кришка відповідного діаметру, 3 – воронка, 4 – пластичний шланг для з’єднання, 5 – обмежує стінка, 6 – трубки для роздачі, 7 – накладка.
Простіший варіант автопоільніка із застосуванням пластикових пляшок представлений на рис.2.
Мал. 2. Кормораздатчик: а – розріз пластикової пляшки, б – форма шийки для поїльника, в – форма шийки для сухого корму; г – конструкція в збірці.
Вищепоказане форми автопоилок і годівниць кріпляться на стінку клітини, що запобігає потраплянню посліду в корм і воду, сприяє більш спокійному вгамування спраги молодняком і забезпечує повну безпеку птиці під час годування і водопою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Годівниці для перепелів