Натуральний колір хутра нутрій – коричнево-бурий. Саме так вони і виглядають в природному середовищі існування. Але людина не була б людиною, якби не спробував внести свої корективи. Ще на початку 20 століття почалися експерименти селекціонерів в області виведення нутрій різного забарвлення
У 20-х роках радянські вчені задалися метою вивести чисто-білу породу, і вивели альбіноса. У цій нутрії були рожеві очі, практично білий колір хутра і дуже слабкі фізичні показники. Тварини не відрізнялися високою життєздатністю і отримані якості потомству не передавали. Тому на роботі в даному напрямку було поставлено хрест
Пізніше були ще спроби, вони тривали в господарстві “Северинським” аж до 50-х років минулого століття і особливим успіхом не відрізнялися. Часом селекціонерам вдавалося отримати цуценят потрібного кольору, але їх потомство вже не сяяло білизною
А в 1958 році в СРСР була завезена біла італійська нутрія. Вона, звісно ж, приїхала до нас з Італії, де її як тільки не називали! І “слонова кістка”, і “альбина”, і поетично – “тане сніг” … У Союзі ж закріпилося і існує у побуті досі – “біла італійська порода нутрій”
Розселили новоприбулих все в тому ж “Северинським” і приступили до розведення “блондинів”, вже маючи якісний вихідний матеріал
Біла італійська нутрія має кремово-білі ость і подпушь, чим відрізняється, наприклад, від білої азербайджанської, хутро якої сяє первозданної білизною. Зате у неї не пігментованих плям, які властиві “азербайджанцям”. Ближче до спинки шерсть нутрії темніше, а черевце – практично біле
При оцінці білої італійської нутрії в першу чергу береться до уваги характер кремового відтінку пухових волосся (або по-іншому – підпуши). Якщо відтінок легкий і рівномірний, то особина отримує від фахівців вищий бал за п’ятибальною системою. А ось що криють волоски повинні бути при цьому ідеально білими. Нерідко можна зустріти представників цієї породи, ость яких покрита сіро-коричневим нальотом. Вони виглядають немов замазури, тільки вилазила з золи. Такі “попелюшки” з забрудненій шкіркою відбраковуються – вони на шубки, коміри і шапки не годяться, а використовуються тільки як джерело м’яса
Очі у білій італійської нутрії карі, а вібриси гармоніюють з кроющими волоссям – вони теж чисто білі
Багато штучно виведені породи характеризуються більш низькою плодовитістю, ніж у нутрій, що живуть у природних умовах. Біла італійська нутрія не з таких. Представники цього різновиду розмножуються такими ж темпами, як і стандартні нутрії. У посліді самі зазвичай 5 цуценят, а таких виводків може бути за рік два або навіть три
Якщо схрестити білу італійську нутрію зі стандартною, приплід буде дещо більше, і потомство в першому поколінні отримаємо сріблястого кольору. А в разі зворотного схрещування серед дитинчат будуть і білі, і сріблясті. Щоб отримати гарантовано білих цуценят, породу білої італійської нутрії слід схрещувати виключно “в собі”
Шкіра у представників нутрій породи “тане сніг” ніжно-рожевого кольору. Вона місцями просвічує крізь шерсть
Буквально відразу ж після того, як “білі італійці” потрапили в Радянський Союз, вони здобули народну любов і велику популярність. І це не дивно, адже зовнішній вигляд нутрії мають презентабельний і виглядають набагато миліше своїх стандартних братів. Ні в чому не поступаються їм за життєздатністю, плодючості і м’ясними якостями, а хутро білих італійських нутрій цінується значно вище звичайного
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Білі італійські нутрії